Україна станом на сьогодні є єдиним реальним джерелом заміщення Євросоюзом та США металевого титану, як критичного важливого сировинного матеріалу (CRM), який цими країнами досі імпортується з Росії та Китаю. 

Проблема доступу до необробленого металевого титану носить гострий системний характер в усіх без виключення демократичних країнах. В США, Великій Британії та ЄС він офіційно внесений до переліку критичних матеріалів (CRM) зі ступенем імпортної залежності 100%. В цих країнах, а також в Канаді і Австралії повністю відсутні як виробництво титанової губки, ексклюзивного і основного напівфабрикату в технологічному ланцюзі виробництва металевого титану, так і її стратегічний державний резерв. Демократичні країни стають критично вразливими від недружніх країн – тандему Росії та Китаю, які разом контролюють 66% її світового виробництва.  

При цьому титанові галузь  Росії і Китаю успішно і стрімко розвивається, їх доля в світовому виробництві титана зростає. Вже до 2025 року прогнозується можливість зростання цієї долі до 82%. Критична залежність Заходу від поставок цієї стратегічної сировини вже сформована і продовжує посилюватись.

Титанової галузі Росії (налічує 15 російських та 3 європейських підприємств та компаній титанового та рідкоземельного спрямування), з одного боку глибоко інтегрована у виробничий цикл західних компаній, з іншого – збільшує потужності власного виробництва. Сформована і нарощується матеріальна основа для збільшення  можливостей військово-промислового комплексу.

Санкційна політика по відношенню до російської титанової галузі не ефективна, так як не охоплює всі ключові підприємства, залишає можливість для обходу санкцій. Крім того, її реалізацію стримує вже сформована залежність Заходу від поставок титанової продукції, зокрема з росії.

Ключовою ланкою в виробництві металевого титану займає виробництво губчатого титану, яке відбувається лише в 7 країнах світу (Китай, росія, Казахстан, Японія та її завод в Саудівська Аравія, Україна і у вкрай обмеженій кількості Індія)

Враховуючи, що створення нових потужностей з виробництва губчатого титану в країнах Заходу неможливе (великі ризики для населення та екології), альтернативним шляхом є інтенсифікація існуючих потужностей. Тільки Україна, яка зберігає матеріальний та людський потенціал для розширення виробництва титану може розглядатись як надійне джерело диверсифікації поставок титану.

Інвестування в українську титанову галузь сприятиме вирішенню геостратегічних питань:

а) створить надійне альтернативне джерело постачання високоякісної титанової продукції для країн Заходу, що усуне фактор залежності;

б) посилить фактор стримування РФ та Китаю з підготовки і ведення агресивних дій;

в) збільшить доходи України, що сприятиме відновленню країни, зменшенню фінансової допомоги від Заходу та трудової міграції до західних країн